(0)
Puzzle English
English_Dom

«Що ти думаєш?» - « Не знаю…» чи користь від уміння критично мислити

Ви коли-небудь зустрічали у своєму житті таких собі «незнайок»? Ці люди практично на всі запитання відповідають: «Не знаю…» Якщо мова йде не про знання, які людина отримує в школі, тоді вона замикається. Така людина знає, скільки буде два плюс два, але коли мова йде про її власний погляд на ту чи іншу проблему, про її бажання чи ідеї, то вона одразу може розгубитися.

Бути «незнайкою» людина привчається із самого дитинства. Це батьківська заборона на власний погляд, яка часто може супроводжуватися такими словами: «Не розумуй!.. Не варто тобі думати. Тобі це не корисно». Батьки з дитинства привчають людину не думати, не мати власної думки, нічого не бажати. Звичайно, спочатку дитина має думки та бажання. Проте, оскільки дитина до них не прислухається, дуже скоро ці думки зникають з її голови.

Незнайко

Батьки вважають свою дитину не надто розумною, вони часто осміюють думки власної дитини. У результаті, люди з такими заборонами починають думати, як усі. Вони панічно бояться ситуацій, де потрібно думати. Вони замикаються. На питання «Що ти думаєш?», вони відповідають: «Не знаю…» Здатність до міркувань у такої людини зведена до мінімуму.

Відсутність уміння критично мислити і відсутність власної думки породжує більшість, яка здійснює жахливі речі. Такі люди навіть не підозрюють, що очолює цю більшість той, кому це вигідно і інтереси такої особистості можуть бути найстрашнішими.

Засвоївши в сім’ї основи того, що добре, а що погано, дитина виходить у ворожий світ. Цей світ повсякчас намагається їй довести правильність своїх істин і розбіжність їх з тим, чого дитину вчили вдома. Щоб вберегти ще не зміцнілу особистість від спотворених понять, необхідно виробити в дитини уміння критично мислити.

На жаль, більшість людей живе за звичкою, практично не використовуючи свій розум. Вони ходять на роботу і виконують її автоматично, дивляться телевізор і вірять у те, що їм там кажуть, а потім переносять те, що почули, у свою сім’ю як власні думки і впевнені, що це дійсно їх погляд на ту чи іншу проблему. Такі люди, як правило, не розуміють, що більшість їхніх думок і переконань – не їхні особисті, а нав’язані їм тими, кому це вигідно. Одним із найпростіших прикладів цьому є покупка товарів, які гарно і часто рекламуються. Більшість свято вірить у те, що якщо товар часто рекламують і він широко відомий, то він вартий того, аби його купити. Одним із тяжких наслідків відсутності критичного мислення у більшості людей – фашистська Німеччина, яка з «незрозумілих» причин із протестантської християнської країни за кілька років перетворилася у ворога всього людства.

Критичне мислення та його суть

Навчивши дитину критично мислити, ви зможете захистити її від поганих компаній та непевних зв’язків, від неправильного вибору друзів і партнерів, від самообману та шахраїв. Можна ще довго перераховувати переваги критичного мислення, але як його все таки досягти?

Розвинуте критичне мислення дає величезну перевагу особистості в суспільстві і сприяє прийняттю нею обдуманого, правильного вибору у дуже короткі строки.

Перш за все, необхідно зазначити, що критичне мислення – це мистецтво набуття правильних знань через системи найрізноманітніших технік та навиків. Якщо рухатися від кінцевого результату, то людина, яка уміє критично мислити:

  • має свою думку і може її відстояти;
  • уміє слухати і чути;
  • робить власні висновки на основі аналізу свого та чужого досвіду;
  • не робить висновків, базуючись на неперевіреній інформації;
  • не піддається маніпуляціям;
  • чітко і виважено оцінює наслідки своїх рішень;
  • чітко формулює задачу і метод її вирішення;
  • не панікує, якщо стикається з невідомим;
  • завжди відкрита новій інформації та ідеям;
  • поважає чужу думку, навіть, якщо вона не співпадає з її думкою;
  • уміє визнавати, що її думка була помилковою.

Безсумнівно, ми можемо дати нашим дітям тільки те, що маємо самі. Тобто, для розвитку критичного мислення у наших дітей, ми самі маємо ним володіти, а це безперервний процес розвитку.

Критичне мислення в дитини

 

З чого ж розпочати? Звичайно ж зі спілкування.

  • Обговорюйте з дітьми різні життєві ситуації, спільно робіть висновки щодо поведінки певної людини. Водночас, важливо зберігати правило, про яке уже згадувалося: критикувати лише вчинок, а не людину
  • Діліться своїми проблемами, які виникають на роботі та в стосунках (уникайте обговорення з дитиною проблем із дружиною/чоловіком). У відповідь цікавтеся стосунками дитини з однолітками.
  • Разом переглядайте фільми і телепередачі з обов’язковим і ненав’язливим аналізом намірів і прогнозом результатів дій героїв.
  • Постійно показуйте незмінність причинно-наслідкових зв’язків між подіями. Дитина має розуміти, що зло рано чи пізно буде покаране і все таємне стане явним.
  • Навчіть дитину розрізняти маніпуляції, завжди намагайтеся знайти мотив того чи іншого вчинку. Все має свою причину, а у деяких випадках головну причину ретельно приховують, намагаючись збити з пантелику ту особу, якою хочуть маніпулювати.
  • Необхідно враховувати, що завжди є щось, чого ми не знаємо і саме це приховане ми маємо враховувати, роблячи висновки.
  • Поясніть, що не можна приймати поспішних рішень і, що є випадки в житті, коли варто відповісти твердим «ні», особливо, якщо на людину тиснуть. Тиск та маніпуляція особливо часто використовуються там, де є грошовий чи майновий інтерес.
  • Важливо знайти межу між любов’ю до людей, довірою та наївністю. Навчіть дитину завжди брати «тайм-аут» перед важливим рішенням і обов’язково пошукати відповіді у тієї людини, якій вона довіряє.
  • Поясніть дитині, що людям властиво перебільшувати, прикрашати та перекручувати події, а головне – уявляти все у тому світлі, в якому це вигідно.
  • Вчіть критикувати дії та думки більшості. Одним із сигналів, що ваша дитина стає рабом більшості, можуть слугувати фрази: «ну всі ж так роблять», «всі туди ходять», «всім це подобається».
  • Ставте під сумнів слова оточуючих, ставте питання, які наштовхнуть дитину на роздуми і дитина сама почне критично мислити. Будьте уважні! Уникайте критики та сарказму!
  • Повсякчас стимулюйте всебічне знання із найрізноманітніших сфер життя, які на перший погляд можуть здатися зовсім не пов’язаними з тією чи іншою проблемою.
  • Ставте «дивні» питання дитині, які змушуватимуть її думати: що спільного між їжаком та молоком, як би абориген описав газонокосарку, щоб зробила людина певної професії в тій чи іншій ситуації?
  • Необхідно пояснювати дитині природу стереотипів і вчити дитину їх розвінчувати. Для цього, знову ж таки, необхідно ставити різноманітні питання: чому люди купують те, що рекламується, навіть, якщо воно дорожче, порівнювати інформацію. Наприклад, запропонуйте порівняти склад дорого шампуню з дешевим, шляхом простого прочитання етикетки.
  • Учіть дитину спостережливості, навчайте приділяти особливу увагу деталям.
  • Поясніть, що усі можуть помилятися, не лише окремі люди, а й цілі народи. Зауважте, що окрім непорушних правил є ще й виключення з цих самих правил, у тому числі й у фізичних законах природи. Що бувають  і оптичні обмани і різне сприйняття. (картинка жінка/дівчинка)
  • Необхідно вміти вибудовувати здатність набувати знання до аналізу інформації і, до того ж, це має стати звичкою.
  • Навчіть дитину дошукуватися істинних мотивів і розуміти суть явищ.

Дуже важливо розуміти, що батьки є незаперечним авторитетом для дітей лише до досягнення ними підліткового віку. У сучасному суспільстві цей вік настає раніше, ніж, скажімо, 20-30 років тому. Діти з 10 років уже починають претендувати на «дорослість», поступово відштовхуючи авторитет батьків і все більше схиляючись до авторитету однолітків. Водночас, особливою небезпекою є «стадне почуття» підлітків, коли вони, ніби втрачають свою індивідуальність, максимально намагаючись наслідувати своїх однолітків і підліткових кумирів.

Стадний стан

Тому особливо важливо до цього віку сформувати в дитині правильне світосприйняття. І тут ми не можемо обійтися без авторитету Біблії з її «не сотвори собі кумира». Господь знає про схильності людини і застерігає її в головних заповідях.

Тому й авторитет повинен бути в людини один – Бог. Чим більше ми будемо прагнути уподібнитися характером до Бога і виховати те саме прагнення в дітях, тим щасливішим і безпечнішим буде їхнє життя.

Расскажи друзьям
English_Dom
Все материалы сайта защищены авторским правом. Копирование и видоизменение материалов сайта возможно только после письменного согласия администрации сайта.
Newfrog.com INT Newfrog.com INT
Puzzle English

Контакти

admin@keep-sane.com.ua

Залиште нам повідомлення